ПРОМОВА СВЯЩЕНИКА

       Перед кожною людиною, що живе на цій землі, стоїть безліч доріг. І мусить вона вибрати і стати лише на одну, правдиву дорогу і щоб стояв на ній хрест і церква щоб була, бо лише йдучи по такій дорозі, людина може мати надію, що прийде до Бога, до спасіння. І саме ступаючи по такому шляху, чоловік прийде до невеличкої дерев'яної каплиці, котра знаходиться в Грушові.

         Грушів. Село як і тисячі інших українських сіл. Люди в ньому живуть своїми успіхами і проблемами, народжують і виховують дітей, сіють хліб ... А ще грушівчани мають віру в Бога і люблять Бога. В селі є дві великі церкви: мч. Параскеви та препод. Симеона Стовпника. Однак найбільшою і найдорожчою святинею є третя, дерев'яна каплиця, котра має свою особливу історію і до якої з давніх давен приходили тисячі вірних, щоб в цьому святому місці знайти лікарство на рани душі і тіла. А також, щоб своїми молитвами прославити Бога і Пресвяту Діву Марію. Злоба, черствість та бездушність злих людей на довгі десятки літ закрили цю святиню. І довгий час бита дощами, шарпана вітрами, обдерта з своїх прикрас, в смутку, вона чимось нагадувала нещасну матір-вдову, від якої силоміць відірвали її дітей. Але церква жила, жила, бо час від часу найвірніші переступали ці, на перший погляд, непереступні мури під грізною назвою "не можна" і, вклякнувши перед закритими дверима, молились. Молились і плакали, згадуючи ті благословенні часи, коли вільно можна було вступити до святині, нагодувати спраглу і голодну душу найсвятішими Тайнами і святою водицею. І десь в глибині сердець цих новітніх мироносців жевріла надія, що ще повернуться ті щасливі дні ...

         І не помилилися вони у своїй надії, бо саме в цій каплиці сталася подія, котра зворушила практично весь християнський світ, подія, до якої не залишилася байдужою жодна людина, котра має бодай маленьку іскру віри в Бога. В квітні 1987 року в Грушівській каплиці з'явилася в особливому виді Божа Матір. Тою, кому суджено було першою побачити Пресвяту Діву Марію, була 12-річна місцева дівчина Марія Кізин. Звістка про чудесне об'явлення в лічені години облетіла навколишні села й міста. І попрямували, як в давні добрі часи відпустових днів, до Грушова тисячі людей. Божому Проведінню судилося, щоб Пресвята Діва Марія показала Себе в часі, коли атеїзм хоч і доживав свій час, проте мав ще силу. Але жодні, людським обмеженим розумом придумані перешкоди: ні шалене агітування, ні погрози не в силі були стримати цього величавого людського потоку. Тисячі пар людей молитовно гляділи на святиню і в покорі, час від часу, люди падали на коліна і схиляли свої голови перед Божою Матір'ю, що з'являлася одним на балконі, другим на куполі, ще іншим на вікнах ...

         Обставини тих часів не дозволили нам в свій час офіційно засвідчити цю пречудну подію об'яви Божої Матері. Але не наслідуймо ми в своїх словах і ділах тих давніх посіпак, котрі, розіп'явши Спасителя, реготались і в своїй гордості говорили: "Зійди з Хреста і ми повіримо, що ти Син Божий".

         Будьмо відкритими, по різному оцінювалась подія, котра зворушила наші серця. Але інакше і бути не могло. Хтось, йдучи до Грушова, керувався Святою Вірою. Когось вела сюди звичайна людська цікавість.

         Приходіть до грушівської святині. Божа Матір чекає на всіх вас. Так, справді, в хуртовині людського життя, в темряві гріха, серед страшної Божої образи, де нам вдаватися о поміч, як не до Пречистої Діви. Приходіть і обов'язково побачите Богородицю, побачите, насамперед, очима вашої душі, чого від щирого серця усім вам бажаю.

Спонсор проекту:       немає...