|
На основі народного переказу самбірську ікону Пречистої Діви Марії намалював на дошці з кипарисового дерева св.Євангелист Лука. Цей образ привезли із Сходу два грецькі купці. Проїжджаючи через Самбір вони заночували в хаті паламаря біля самбірської церкви, образ поклали до скрині під вікном, а коли зранку відчинили скриню, образ яснів яскравим сяйвом. Грецькі купці з боязні залишили цей образ паламареві, а самі поїхали дальше. Так історію ікони розказують старші самбірчани. Але історичні джерела говорять про інше: старовинний образ самбірської ікони залишив був якийсь незнайомий подорожній купець у домі Йоана Стамовича, колишнього грецького купця, що поселився в Самборі. В 1705 році шаліла в Самбірщині епідемія холери, яка забрала дві третини населення в місті. В цей час вимерла вся родина Стамовичів, і все їхнє майно, разом з образом Богородиці, перейшло до єдиної родички - Олени Добрянської, вдови по писарю. Вона мешкала в хаті біля церкви і в неї проживали "на квартирі" студенти з колегії оо.Єзуїтів (серед яких був Петро Манастирський). В кімнаті де жили студенти висів на стіні вищезгаданий образ Богородиці.
Перший раз Мати Божа в Самбірській іконі заплакала кривавими сльозами 15 вересня 1727 року. Перший, хто побачив сльози на Іконі Богородиці, був студент Петро Манастирський. Кривавий піт теж було видно на голові Матері Божої. Про ті сльози оповідає дослівно тодішній парох Самбірської церкви о.Андрій, якого запросили до хати О. Добрянської, щоб ствердити правдивість цього явища і який був наочним свідком першого чуда: "Дня 15 вересня 1727 року служив я Службу Божу. Після Служби Божої попросила мене п.Олена Добрянська, вдова по писарю, прийти до її дому. В домі мешкали учні, які вчились в школі отців єзуїтів. Один із них, Петро Манастирський, літ 14, глянув на ікону Матері Божої, яка знаходилась в тому домі і спостеріг знаки, а радше криваві каплі в очах і на голові Божої Матері. Цей піт кілька разів відновлявся. Коли я це почув від учнів та побачив власними очима цю плачучу ікону Божої Матері в присутності Костянтина Секетаровича, зятя п.Добрянської і п.Войтіха Хетмінського, сусіда, я попросив її в п.Добрянської. Вона дозволила взяти ікону до церкви. Ця ікона намальована на полотні, лице темне, а внизу герб якогось пана. Цей пан зображений зі своєю жінкою. Він тримає в руці картку з написом:"О всепітая Мати"". Після цього образ був перенесений спочатку до старенької церкви, а в 1738 році до новозбудованої церкви Різдва Пресвятої Богородиці, і встановлений на головному престолі. З цього часу почалася писана історія Самбірської Чудотворної Ікони. Як записали оо.Бернардини в Самборі в своїх хроніках,- що у 1705-1706 і 1710 рр. в місті була велика епідемія холери, і коли в 1727 році прийшла вістка що та страшна пошесть знову несеться зі сходу, настрашений цим нарід збігався до церкви з благаннями про порятунок і поміч, - саме в цей час і заплакала вперше Самбірська Богородиця 15 вересня 1727 року.
Великі, криваві сльози то появлялися, то зникали на очах Богородиці, що посвідчили дальші наочні свідки: Аднріян Дебієр - секретар і завідувач Самбірської економії, ксьондз Кузьмінський - префект отців Єзуїтів у Самборі, який брав ікону до рук, придивлявся з усіх сторін і визнав правдивість чудесної об'яви сліз, Осип Прондзінський - секретар, о.Теодор Нащочич - самбірський декан, два грецькі купці: п.Йота і п.Кирнакі та ксьондз - бернардин Андріян Серієвич.
За дорученням пермишльсько - самбірського єпископа Кир Єроніма Устрицького 20 вересня 1727 року, Самбірський декан о.Теодор Нащочич ще раз перевіривши сльози на очах Богородиці, у присутності о. пароха Андрія обвинув образ шовковою матерією і опечатав його. 22 вересня 1727 року о.декан Нащочич і о.парох Андрій, у присутності о.Єзехея Бончаковського - ігумена оо.Василіян у Лаврові і свідків: королівського мечника Самуеля Яворського та шляхтича Василя Попеля, розпечатали ікону - розвинувши шовкову матерію і на образі в очах Богородиці побачили і підтвердили свіжі сльози. Після цього о.декан Нащочич знову обвинув образ у ту саму шовкову матерію, опечатав його і повідомив про все це єпископа Єроніма Устрицького. Для дослідження цих явищ єпископ вислав духовну комісію в складі: о.Єзехея Бончаковського- ігумена оо.Василіян у Лаврові; о.Ананія Топольницького, о.Варлаама Филиповича і о.декана Теодора Нащочича, яким поручив заслухати свідків плачу і сліз ікони.
28 вересня 1727 р. члени духовної комісії, у присутності свідків, розвинувши матерію якою був обвинений образ, ще раз підтвердили надзвичайну появу сліз, та під присягою, протоколярно переслухали свідків явища, серед яких: Аднріян Дебієр - секретар і завідувач королівської самбірської економії; ксьондз Кузьмінський - префект отців Єзуїтів у Самборі, який брав ікону до рук, придивлявся з усіх сторін і визнав правдивість чудесної об'яви сліз; Осип Прондзінський - секретар; Юзеф Рачинський - писар податкової управи; о.Теодор Нащочич - самбірський декан; два грецькі купці: п.Йота і п.Кирнакі та ксьондз - бернардин Андріян Серієвич. 17 жовтня 1727 р. знову появилися сльози на очах Богородиці і до вищезгаданих свідків додалися інші свідки цього явища: о.Емануїл Стронський - греко-католицький парох церкви св.Филипа в Самборі; перемиський проповідник о.Єремія Манастирський; шляхтичі Манастирський з дружиною і Станіслав Устрицький; о.Севастіян Менцінський - греко-католицький парох з Лаврова і Андрій Кравець із Стрільбич. Комісія оглянувши ікону і заслухавши свідків,- признала явище плачу чимось надприродним та визнала, що ікону слід вважати чудотворною.
Чотири чудесні оздоровлення в листопаді 1727 р. попередили приїзд другої епископської комісії, яку вислав єпископ Єронім Устрицький. Ця комісія складалась з дев'яти священиків. Головою комісії був о.Єронім Кузьмич - єпископський сповідник, допомагав йому ігумен Єзехія Бончаковський з Лаврова. Єпископська комісія перевіривши ікону, заслухала під присягою інших десятьох очевидців плачу ікони Божої Матері та четверо чудесно оздоровлених. Духовна комісія прийшла до переконання, що поява сліз у Богородиці та чотири чудесні оздоровлення є надприродними явищами, які треба зачислити до чудотворних дій самбірської ікони.
Ікона Божої Матері плакала двадцять п'ять тижнів, або 175 днів, від 15 вересня 1727р. до 9 травня 1728 року, з деякими перервами. Багато людей було оздоровлено, тисячі людей перейшло попри цю святу ікону і з острахом та співчуттям приглядались сльозам Божої Матері. Плакала Мати Божа, плакав і наш народ над своїм лихоліттям. Це був спільний плач над недолею нашого народу, рідна земля якого була територією воєн і руїни.
Після виконання всіх урядових вимог, тобто, після ствердження під присягою всіх чудесних явищ очевидцями, Єпископський Ординаріят особливою грамотою проголосив Самбірську ікону Богоматері
|
Чуда за посередництвом Самбірської чудотворної ікони Божої Матері, не переставали діяти. З початком липня 1914 року, пред вибухом 1-ї світової війни ікона Самбірської Богородиці знову заплакала. Ці сльози було видно 9 днів. Тодішній парох церкви о.Франц Рабій повідомив про це єпископську консисторію в Пермишлі, але через початок війни єпископ Константин Чехович не зміг вислати духовної комісії, а доручив лише парохові перевести образ у безпечне місце. Коли московські війська зайняли Львів, парох Самбірської церкви о.Ф.Рабій вийняв образ з рам, опакував його і вивіз з Самбора до Відня, а на місце чудотворної ікони вставив дрезденську копію ікони, яка була намальована в 1910 році в Дрездені і являла собою точну копію оригіналу. В червні 1915 року о.Ф.Рабій повернувся з образом ікони до Самбора. Це була перша подорож ікони. |
Дрезденська копія ікони Пресвятої Богородиці намальована в 1910 році. (Ікона прикрашена срібно-золотими шатами і обрамлена позолоченою рамкою.)Особливі чуда за посередництвом ікона в часах Першої світової війни приспішили святочну коронацію Самбірської чудотворної ікони Богоматері. З початком 1927 року о.парох Франц Рабій, за посередництвом єпископської консисторії в Пермишлі, клопотав перед Апостольською столицею в Римі про дозвіл на проведення коронації ікони. Виконуючи вступні дії , єпископ Йосафат Коциловський 31 січня 1927 р. призначив духовну комісію з метою засвідчення дальших надзвичайних ласк, проявлених завдяки чудотворності ікони.Членами цієї комісії були: о. мітрат Пинило, о.пралат Василь Гриник - обидва крилошани з Перемишля, о.крил.Франц Рабій, о.Дмитро Гординський - парох з Кульчич, о.Євген Кушлик - парох з П'янович і о.Іван Петик - парох з В'яцкович. Комісія заслухала під присягою 9 свідків, які були чудом оздоровлені, і все це запротоколувала. Коли всі документи(включно з документами 200-річної давности 1727р.) були представлені в Рим, Апостольська столиця за понтифікату Папи Пія XI-го грамотою з 1928 року дозволила на проведення коронації ікони.
Коронація Самбірської чудотворної ікони Богоматері відбулась 26,27,28 серпня 1928 року. На свято коронації прибуло багато єпископів і духовенства - разом було 212 духовних осіб, в тому числі 28 польських ксьондзів, та понад 50 тисяч вірних обох обрядів. В часі архиєрейської Служби Божої й акту коронації 28 серпня Кир Йосафат Коциловський мав на голові історичну корону галицького короля Данила. Для коронації ікони було виготовлено дві корони для Богоматері і для Ісуса. Корони були виготовлені з позолоченого срібла, оздоблені золотими орнаментами та прикрашені сотнями діамантів, рубінів, аметистів та ін. правдивих самоцвітів. Вартість корони була більше 10 000 польських злотих.
1 вересня 1939 р. розпочалась 2-га світова війна. Німецькі війська перейшли кордони Польщі. Тоді єпископ Йосафат Коциловський, для збереження ікони, доручив вивести її на Захід, за Сян. Так розпочалась друга мандрівка ікони, яку Сестри Служебниці перевезли до Жегестова біля Нового Санча, на Лемківщині, і помістили в монастирській каплиці, де ікона переховувалась аж до 1941 року. 28 серпня 1941 р., в день празника Успення Преч. Діви Марії, єпископ Йосафат особисто перевіз ікону до Самбора, де відправив перед іконою архиєрейську Службу Божу. Весь цей час, коли ікона знаходилась за Сяном, в головному престолі Самбірської церкви був образ дрезденської копії ікони. Коли в 1944 році радянські війська дійшли до Львова, єпископ Йосафат Коциловський знову доручив Сестрам Служебницям перевезти таємно образ самбірської ікони далеко на Захід, що і було зроблено.
Коротко розповідаючи про історію ікони не можна не згадати ще про одну подорож ікони(правда вже тільки копії). Влітку 1956 року вже за радянських часів, делегація з 11 священиків із Самбора та Дрогобича: єп.М.Мельник, протоєреї - В.Куновський, М.Беца, А.Лошній, С.Маркевич, М.Павлосюк, І.Ткач, П.Білинський, Л.Борс, Я.Рокитський, і В.Терпай, на чолі якої був єпископ Михайло Мельник, а його секретарем протоєрей Володимир Куновський, везли в дарунок московському патріархові Алексеєві образ самбірської чудотворної ікони Пречистої Діви Марії(це була точна копія ікони - про що напевно знав голова делегації). Та по дорозі до Москви наглою смертю помирають спочатку секретар протоєрей В.Куновський, а потім і сам голова цієї ганебної делегації - єпископ М.Мельник. Це і було наглядним знаком Божого провидіння!
Велика віра, любов і почитання самбірської чудотворної ікони Пречистої Діви Марії, перейшла з роду в рід, бо самбірська ікона є безцінною власністю всього українського народу, зокрема населення Самбірщини і Бойківщини. Десятки, сотні тисяч прочан прибігали і прибігають до стіп самбірської Богородиці в своїх молитвах і благаннях, просять її про опіку і поміч. Божа Мати не забуває про наш народ, і як добра мати, яка завжди спішить до тієї дитини яка терпить, так і Вона заступається в небі за нас перед престолом Всевишнього Бога. "Ти, о Царице наша, берегла наш народ від нападів печенігів і половців, і під час татарської руїни не дала народові попасти в розпуку, вливаючи в серця терпеливість і розраду! Ти плакала над нами в своїх святих іконах. Ти чудесно охороняла міста і села від наїздів ворожих і знищення. Влий і в наші серця надію правдивої радості і додай сили нашим старанням та охорони нас від всякого зла своїм чесним омофором".
|
Створив: Михайло Довгун ©1999.
|
|
